У відповідь на звернення учасників Дня діалогу з владою, що відбувся 18 червня 2019 року у рамках ХV Українського муніципального форуму в м. Одеса, до Асоціації міст України надійшов лист від 06.08.2019 року № 05210-02-10/20051 Міністерства фінансів України щодо окремих проблемних питань місцевих бюджетів, зокрема про удосконалення формули розподілу освітньої субвенції.

Нагадуємо, що Асоціація міст України уже другий рік у складі робочої групи, створеної при МОН, веде діалог із Міністерством освіти і науки України, як розробником формули розподілу освітньої субвенції, та Міністерством фінансів України щодо удосконалення механізму розподілу коштів із державного бюджету місцевим бюджетам. Ці кошти мають бути спрямовані на встановлені законодавством України гарантії педагогічним працівникам, зокрема, закладів загальної середньої освіти, на відповідний рівень оплати праці та пов’язаного з цим забезпечення якісної освіти здобувачам освіти.

У той же час Мінфін розглядає формулу розподілу освітньої субвенції виключно як механізм, що насамперед має «стимулювати органи місцевого самоврядування до здійснення заходів щодо оптимізації неефективної мережі». Підтримуючи необхідність раціонального спрямування коштів та необхідність оптимізації мережі, зауважуємо, що при наявності «максимально ефективної мережі закладів освіти» (виходимо із показників окремих громад, де наповнюваність класів є вищою, ніж закладено у формулі, або ж відповідає нормам) спостерігається дефіцит освітньої субвенції. При цьому органи управління освітою встановлюють надбавку педагогічним працівникам на мінімальному рівні (5%), тобто фінансують оплату праці освітян у «режимі економії».

На думку Мінфіну, «дефіцит коштів освітньої субвенції місцеві ради мають покривати за рахунок власних доходів». Із такою позицією можна погодитись, якщо місцева рада сама прийняла рішення утримувати неефективну мережу і не робить кроків щодо її оптимізації. У той же час дефіцит освітньої субвенції також пов’язаний із відсутністю належного ресурсного забезпечення із Державного бюджету України встановлених на законодавчому рівні стандартів та гарантій здобувачам освіти. Адже закладені на рівні Закону України «Про освіту» та інших нормативно-правових актів гарантії здобувачам освіти не фінансуються.

Наприклад, неврахування реального контингенту учнів у формулі призводить до значного недофінансування з державного бюджету освіти (наприклад, при розрахунку коштів на 2020 рік враховується контингент учнів станом на 5 вересня 2018 року, що не дозволяє врахувати реальну кількість учнів). Міністерство фінансів України, беручи до уваги пропозиції Асоціації міст України, у листі зауважує, що на ці потреби потрібно додатково спрямувати понад 2 млрд гривень. Однак, ні Мінфін, ні МОН не вживають заходів щодо направлення таких коштів на оплату праці працівникам освіти.

Таким чином, нівелюються норми абзацу другого частини шостої статті 78 Закону України «Про освіту», які передбачають, що «розподіл освітньої субвенції між місцевими бюджетами визначається згідно з формулою, в основі якої лежить кількість здобувачів освіти, які навчаються на відповідній території, з урахуванням таких факторів:

рівень освіти;

Так само не фінансуються з державного бюджету встановлені законодавством України гарантії здобувачам освіти на здобуття освіти за індивідуальною формою навчання, недостатньо виділяється коштів на оплату праці вихователів груп подовженого дня, взагалі не закладаються кошти на заміну тимчасово відсутніх педагогічних працівників.

Мінфін констатує, що «неінфляційні джерела покриття додаткових видатків відсутні», при цьому не фінансуючи належним чином захищені видатки бюджету загального фонду (зокрема, оплату праці педагогічних працівників), чим визначає галузь освіти непріоритетною.