18 / Грудень, 2020
До Асоціації міст України надходять звернення від органів місцевого самоврядування щодо колізії у законодавстві стосовно виплати допомоги на оздоровлення посадовим особам органів місцевого самоврядування.
Проблема полягає в тому, що існує дві норми, які по-різному застосовуються. Так, відповідно до частини 5 статті 21 Закону «Про службу в органах місцевого самоврядування», посадовим особам місцевого самоврядування надається щорічна відпустка з виплатою допомоги на оздоровлення у розмірі посадового окладу. Однак, згідно підпункту 3 пункту 2 постанови Уряду «Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників апарату органів виконавчої влади, органів прокуратури, судів та інших органів» №268 керівники органів, в тому числі органів місцевого самоврядування, у межах затвердженого фонду оплати праці мають право надавати працівникам допомогу для оздоровлення при наданні щорічної відпустки у розмірі, що не перевищує середньомісячної заробітної плати працівника.
Детальніше - у листі АМУ.
Відповідно до роз'яснення Мінекономіки: "допомога на оздоровлення має виплачуватися при наданні щорічної відпустки у розмірі не менше, ніж посадовий оклад. Водночас розмір такої допомоги, за наявності коштів, не повинен перевищувати середньомісячної заробітної плати працівника".
Також рекомендуємо органам місцевого самоврядування використовувати висновки Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, зроблені у справі №808/1860/14, зокрема:
48. Незважаючи на те, що роз`яснення надано Міністерством у листі від 11.09.2006 №912/020/153-06 до внесення змін до п. 21 Порядку №1266, Суд звертає увагу, що зміни не стосувалися спірного питання. Відтак, підхід, запропонований у роз`ясненні у 2006 році, може бути використаний до вирішення спору. Тим більше згодом цю ж позицію було висловлено у роз`ясненні Виконавчої дирекції Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності у листі від 07.02.2014 №04-29-335 за результатом розгляду звернення позивача. Відтак, позивач мав підстави вважати, що діє правомірно.
49. Суд, звісно, не застосовує зазначені листи-роз`яснення як нормативно-правові акти, але враховує їх як свідчення певного підходу відповідних органів до вирішення питань, що є спірними у справі.
Зважаючи на те, що ці листи є офіційними та були оприлюднені, підприємства мали підстави застосовувати їх з переконанням, що діючи відповідно до роз`яснень, вони діють правомірно. Це випливає з принципу «належного врядування» та презумпції правомірності рішень та дій суб`єктів владних повноваджень.
За таких обставин можливість іншого тлумачення, зокрема такого, що його пропонує відповідач, не може бути підставою для притягнення підприємства, що діяло відповідно до офіційних роз`яснень, до юридичної відповідальності. Навіть у випадку, якщо роз`яснення згодом виявилося помилковим. Наслідки помилкового тлумачення правової норми офіційним органом не можуть покладатися на підприємство, що діяло з урахуванням такого тлумачення.
Ознайомитися з листом Мінекономіки можна за посиланням.
Галузь:
