Державна регуляторна служба України, серед основних завдань якої є реалізація державної регуляторної політики, політики з питань нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, ліцензування та дозвільної системи у сфері господарської діяльності та координація дій органів виконавчої влади, інститутів громадянського суспільства і підприємництва з питань дерегуляції господарської діяльності, опублікувала Роз’яснення стосовно застосування вимог Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності» під час прийняття рішень органами місцевого самоврядування щодо встановлення місцевих податків і зборів.
ДРС зазначає, що відповідно до вимог Закону України від 11.09.2003 №1160-IV «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності» (далі – Закон №1160-IV) рішення про встановлення місцевих податків та зборів мають ознаки регуляторних актів та потребують реалізації процедур, передбачених Законом №1160-IV.
Законом України від 16 січня 2020 року №466-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо вдосконалення адміністрування податків, усунення технічних та логічних неузгодженостей у податковому законодавстві» (далі – Закон №466-ІХ) внесені зміни до Податкового кодексу України (далі – ПКУ).
ДРС звертає увагу на те, що суттєвих змін зазнала стаття 12 ПКУ, якою визначаються повноваження сільських, селищних, міських рад та рад об’єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, щодо податків та зборів. Зазначені зміни набули чинності 23 травня 2020 року.
Так, Законом №466-ІХ змінені строки прийняття та оприлюднення рішень про встановлення податків та/або зборів.
Рішення про встановлення місцевих податків та зборів та податкових пільг зі сплати місцевих податків і зборів приймаються органами місцевого самоврядування до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосовування встановлюваних місцевих податків та/або зборів, та про внесення змін до таких рішень (п.12.3 ст.12).
У разі якщо до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосування місцевих податків та/або зборів орган місцевого самоврядування не прийняв рішення про встановлення відповідних місцевих податків та/або зборів, що є обов’язковими згідно з нормами цього ПКУ, такі податки та/або збори справляються виходячи з норм цього ПКУ із застосуванням ставок, які діяли до 31 грудня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосування таких місцевих податків та/або зборів (пп.12.3.5 п.12.3 ст.12).
Також Законом №466-ІХ визначено, що у рішенні про встановлення місцевих податків та/або зборів, а також податкових пільг з їх сплати може не визначатися термін його дії. У такому випадку рішення буде чинним до прийняття нового рішення (абзац другий пп.12.3.3 п.12.3 ст.12).
Отже, Законом №466-ІХ скасований обов’язок щорічного прийняття рішень про встановлення місцевих податків та/або зборів. 
Таким чином, органи місцевого самоврядування у поточному році можуть не приймати рішення про встановлення місцевих податків та зборів. У такому випадку, з урахуванням прийнятих змін:

Зміна ставок місцевих податків та/або зборів, податкових пільги зі сплати місцевих податків і зборів потребує прийняття органом місцевого самоврядування нового рішення або внесення змін до діючого рішення.
Таке рішення має бути прийнято до 15 липня року та офіційно оприлюднено до 25 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосовування встановлюваних місцевих податків та/або зборів або змін (плановий період).
Якщо орган місцевого самоврядування оприлюднив рішення про встановлення місцевих податків та зборів після 25 липня поточного року, норми такого рішення будуть діяти не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим (тобто через один календарний рік) (пп.12.3.4 п.12.3 ст.12).
При прийняті рішень про встановлення місцевих податків та/або зборів, податкових пільг зі сплати місцевих податків і зборів, а також внесення змін до таких рішень, орган місцевого самоврядування має дотримуватися процедур, передбачених Законом №1160-IV.
У разі прийняття органами місцевого самоврядування рішень, положеннями яких передбачається внесення змін до діючих рішень виключно в частині зміни року або його виключення у назві рішення (безстрокове рішення), такі рішення не будуть мати ознак регуляторного акта, а їх прийняття не потребуватиме застосування процедур, визначених Законом №1160-IV.

Також ДРС надає приклади:

Приклад 1. Якщо орган місцевого самоврядування вирішив не змінювати ставки місцевих податків та/або зборів, пільги з їх сплати, а продовжити (на 2021 рік або на необмежений термін) дію, затверджених у 2019 році рішень про встановлення місцевих податків та зборів.
Виходячи з положень ПКУ орган місцевого самоврядування має право у 2020 році внести зміни до затверджених рішень в частині зміни у назві рішення року (періоду), у якому будуть діяти норми цих рішень (2021 рік або без зазначення року) та дати з якої норми рішень вступають в дію (з 01.01.2021).
Такі рішення не будуть мати ознак регуляторного акта, а їх прийняття не потребуватиме застосування процедур, визначених Законом №1160-IV.

Приклад 2. Якщо орган місцевого самоврядування вирішив внести зміни до діючих рішень про встановлення місцевих податків та/або зборів на 2020 рік в частині ставок та/або пільг із сплати податків та/або зборів тощо) та продовжити (на 2021 рік або на необмежений термін) дію, затверджених у 2019 році рішень про встановлення місцевих податків та зборів. 
Зазначені рішення будуть мати ознаки регуляторного акта, а їх прийняття потребуватиме застосування процедур, визначених Законом №1160-IV.
При цьому, звертаємо увагу на дотриманні вимог статті 10 Закону щодо відстеження результативності регуляторних актів та вимог Методики проведення аналізу впливу регуляторного акта, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2004 №308 (із змінами, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 16.12.2015 №1151), зокрема в частині розрахунку витрат на запровадження державного регулювання суб’єктів підприємництва на наступні 5 років (якщо термін дії рішення не встановлюється).

Приклад 3. Якщо орган місцевого самоврядування у 2020 році прийняв рішення (або розробив проект рішення) на виконання Законів України від 03.03.2020 №540-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв’язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19) та від 13.05.2020 №591-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо додаткової підтримки платників податків на період здійснення заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19) в частині зменшення ставок єдиного податку та/або плати за землю, та/або податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, щодо об’єктів нежитлової нерухомості, які перебувають у власності фізичних або юридичних осіб.
У 2020 році до таких проектів рішень, рішень органів місцевого самоврядування, про внесення змін до прийнятого рішення про встановлення місцевих податків та/або зборів вимоги Закону можуть не застосовуватися.
У разі, якщо органи місцевого самоврядування одночасно у цих рішеннях встановлюють місцеві податки та/або збори на 2021 рік або на необмежений термін (при цьому зазначають, що такі положення набирають чинності з 01.01.2021), то такі рішення потребуватимуть реалізації процедур, передбачених Законом №1160-IV.