31 / Березень, 2020
30 березня Верховна Рада України на позачерговому засіданні прийняла Закон «Про внесення змін до деяких законодавчих актів, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв’язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-2019)» (законопроєкт №3275). Цим законом, зокрема, внесені зміни до Кодексу Законів про працю України та законодавчо визначаються такі форми організації праці як гнучкий режим робочого часу та дистанційна робота. Законом, зокрема, визначається, що на час загрози поширенню епідемії, пандемії та (або) на час загрози військового, техногенного, природного чи іншого характеру умова про дистанційну роботу та гнучкий режим робочого часу може встановлюватися у наказі (розпорядженні) власника або уповноваженого ним органу без обов’язкового укладення у письмовій формі трудового договору про дистанційну роботу.
Гнучкий режим робочого часу
Гнучкий режим робочого часу – це форма організації праці, якою допускається встановлення режиму роботи, що є відмінним від визначеного правилами внутрішнього трудового розпорядку, за умови дотримання встановленої денної, тижневої чи на певний обліковий період норми тривалості робочого часу.
Гнучкий режим робочого часу може передбачати:
-
фіксований час, протягом якого працівник обов’язково повинен бути присутнім на робочому місці та виконувати свої посадові обов’язки; при цьому може передбачатись поділ робочого дня на частини;
-
змінний час, протягом якого працівник на власний розсуд визначає періоди роботи в межах встановленої норми тривалості робочого часу;
-
час перерви для відпочинку і харчування.
Застосування гнучкого режиму робочого часу не тягне за собою змін в нормуванні, оплаті праці та не впливає на обсяг трудових прав працівників.
Дистанційна (надомна) робота
Дистанційна (надомна) робота – це така форма організації праці, коли робота виконується працівником за місцем його проживання чи в іншому місці за його вибором у тому числі за допомогою інформаційно-комунікаційних технологій, але поза приміщенням роботодавця.
При дистанційній роботі працівники розподіляють робочий час на свій розсуд, на них не поширюються правила внутрішнього трудового розпорядку, якщо інше не передбачено у трудовому договорі. При цьому загальна тривалість робочого часу не може перевищувати норм, передбачених статтями 50 і 51 Кодексу законів про працю України. Виконання дистанційної роботи не тягне за собою будь-яких обмежень обсягу трудових прав працівників. При цьому, якщо працівник і роботодавець письмово не домовились про інше, дистанційна (надомна) робота передбачає оплату праці в повному обсязі та в строки, визначені діючим трудовим договором.
АМУ зазначає, що прийнятий Закон вносить зміни до ряду інших законодавчих актів, зокрема до Податкового кодексу України. Через прийняті зміни у громад не буде коштів на зарплати медикам, вчителям, соцпрацівникам, вихователям, працівникам транспорту і ЖКГ. Як заявив голова АМУ В. Кличко, "Цей законопроект (3275) - дискримінаційний. Це - грабунок місцевих бюджетів. Так, частину наших правок врахували, але все ж багато пропозицій не було взято до уваги. А це означає, що знову будуть значні недоотримання коштів місцевими громадами". Також міські голови вимагають врахування позиції АМУ при прийнятті змін до податкового законодавства, пов'язаних з поширенням COVID-2019 – вони підписали відкрите звернення до керівників держави.
Аналітичний центр АМУ
Галузь:
