На сьогодні в Україні відбувається завершальний етап реформування місцевого самоврядування та територіальної організації влади. Ця реформа також потребує суттєвих законодавчих змін в системі розподілу повноважень органів влади. Тому План заходів з реалізації реформи, затверджений Урядом 23.01.2019 р. №77, передбачав до 30.06.2020 р. розробку Мінрегіоном низки законопроєктів, які закріплять повноваження і ресурси за органами місцевого самоврядування базового (сільські, селищні, міські ради) та субрегіонального (районні ради) рівня, розмежують повноваження між органами місцевого самоврядування та місцевими державними адміністраціями. Однак, наразі такі законопроєкти Парламентом не прийняті. Окрім того, розроблені Мінрегіоном законопроєкти, які опубліковані на офіційному веб-сайті міністерства для громадського обговорення, не змінюють правовідносин, не закріплюють і не розмежовують повноваження органів влади у сфері соціального захисту населення. Також вони не вносять зміни у спеціальне законодавство.

Водночас законодавство у сфері соціальних послуг та соціального захисту населення, Закон України «Про місцеве самоврядування в Україні», Сімейний кодекс та інші передбачають особливі повноваження для виконавчих органів міських рад міст обласного значення та рад об’єднаних територіальних громад, якими не наділені виконавчі органи інших сільських, селищних, міських рад. З моменту утворення органів місцевого самоврядування на території новоутворених територіальних громад виконавчі органи рад, які мали статус «ОТГ», втратять відповідні повноваження. Включення міст обласного значення до складу районів призведе до дублювання повноважень між територіальними органами соцзахисту районної державної адміністрації та міста. Таким чином, органи місцевого самоврядування новостворених територіальних громад відповідно до чинного законодавства не набудуть повноважень, якими наділені на сьогодні виконавчі органи міських рад міст обласного значення та рад ОТГ. Тобто, жителі цих громад не зможуть отримати, зокрема, соціальні послуги, оскільки органи місцевого самоврядування не матимуть повноважень їх надавати. Або ж такі послуги надаватимуться на рівні новоутворених районів, що порушує принципи доступності та субсидіарності.

Усе вищезазначене призведе до того, що після проведення місцевих виборів та/або з нового бюджетного періоду органи державної влади і органи місцевого самоврядування базового рівня будуть законодавчо неспроможні забезпечувати надання послуг населенню, зокрема соціальних та адміністративних соціального характеру. А це може призвести до погіршення соціально-політичного становища в Україні.