Асоціація міст України розглянула законопроєкт № 3030а, який передбачає:

- зарахування на квартирний облік дітей з багатодітних сімей, які досягли 16 років, у разі відсутності в них житла;

- забезпечення протягом 6 місяців житлом для постійного проживання вищезазначених категорій дітей після досягнення ними 18 років.

 

За результатами аналізу законопроєкту АМУ висловила такі зауваження:

► Законопроєкт суперечить нормам законодавства щодо підстав зарахування на квартирний облік

Стаття 34 Житлового Кодексу Української РСР (далі – Кодекс) визначає, що на облік для одержання жилих приміщень у будинках державного і громадського житлового фонду (далі – облік) беруться громадяни, які потребують поліпшення житлових умов. Цією ж статтею встановлено підстави для визнання громадян потребуючими поліпшення житлових умов, зокрема забезпечення жилою площею нижче за відповідний рівень, проживання у приміщенні, що не відповідає встановленим санітарним і технічним вимогам, проживання у гуртожитках тощо. Законопроєкт пропонує брати на облік громадян, які не потребують покращення житлових умов, оскільки якщо такі громадяни потребують покращення, вони уже мають право зараховуватись на облік. Це суперечить нормам Кодексу і філософії забезпечення громадян житлом. Звертаємо також увагу, що поняття «квартирний облік» не застосовується у Кодексі. Наближене до цього поняття «соціальний квартирний облік» застосовується у Законі України «Про житловий фонд соціального призначення». Тобто, із редакції проєкту Закону не зрозуміло, про який саме квартирний облік йдеться. Зазначені правові колізії призведуть до неможливості реалізації норм законопроєкту на практиці.

 

Згідно зі статтею 43 Кодексу громадянам, які перебувають на обліку, жилі приміщення надаються в порядку черговості. Тобто, навіть якщо громадяни користуються правом першочергового і позачергового одержання жилих приміщень, вони їх отримують в порядку черговості в рамках своєї першочергової або позачергової черги. Законопроєктом пропонується забезпечувати житлом дітей з багатодітних сімей після досягнення ними 18 років, не враховуючи черговість зарахування їх на облік. Все це ставить у нерівне становище інші категорій громадян, зокрема ветеранів війни, осіб з інвалідністю, дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, що може призвести до підвищення соціальної напруги в Україні.

 

Законопроєкт передбачає забезпечення протягом 6 місяців житлом для постійного проживання дітей з багатодітних сімей після досягнення ними 18 років у порядку, затвердженому Кабміном. В той же час, законопроєкт не визначає за рахунок якого бюджету (місцеві чи державний) буде здійснюватися таке забезпечення. Оскільки проєкт Закону надає державні гарантії, АМУ вважає за доцільне забезпечувати житлом зазначені категорії громадян за рахунок коштів державного бюджету за аналогією з забезпеченням житлом дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, осіб з інвалідністю внаслідок війни та членів сімей загиблих військових. У такому випадку необхідно вносити відповідні зміни до статті 87 Бюджетного Кодексу України: видатки, що здійснюються з Державного бюджету України.

В іншому випадку, норма законопроєкту може трактуватися як обов’язок органів місцевого самоврядування протягом 6 місяців забезпечувати житлом зазначені категорії громадян. А це потребує додаткових видатків з місцевих бюджетів, які не покриваються державою. Зазначаємо, що відповідно до частини третьої статті 142 Конституції України, витрати органів місцевого самоврядування, які виникли внаслідок рішень органів державної влади, компенсуються державою. В той же час, у законопроєкті не визначені джерела покриття зазначених видатків, що суперечить також статті 91 Регламенту Верховної Ради. У випадку непередбачення коштів у державному бюджеті норма, запропонована проєктом Закону, практично не виконуватиметься, нестиме декларативний характер та підвищить соціальну напругу в громадах.