Міські агломерації: проблеми та перспективи

Рецепт децентралізації влади щодо підвищення рівня життя українців доволі простий: передати на місця ресурси та повноваження, щоб мешканці громад могли самостійно вирішувати свою долю. Однак неспроможні громади, тобто такі, яким не вдається, навіть з урахуванням державних субвенцій, утримувати себе, не відчують ефекту від збільшення ресурсів та повноважень.

Рішення одне - потрібно об’єднуватися зі спроможними громадами, навколо центрів економічного розвитку. Про це йдеться у статті «Вогні великого міста. Чому містам та навколишнім селам варто поквапитись з об’єднанням» на порталі «Децентралізація влади». Такими центрами, відповідно до методики формування спроможних громад, є міста, насамперед міста обласного значення, та районні центри.

- Міста обласного значення апріорі є спроможними. Вони є центрами росту, і ми завжди рекомендували в першу чергу об’єднуватися громадам з такими містами, – сказав перший заступник Міністра регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України В’ячеслав Негода. – І сьогодні у міст обласного значення є бажання згуртувати навколо себе сусідні сільські та селищні ради, ставши центром об’єднаної громади без зайвих бюрократичних процедур. Є бажання доєднатися до великих міст і у значної кількості навколишніх місцевих рад.

Співпраця міст та довколишніх сіл є не тільки природною, але й історично обумовленою. Міста, наче величезний магніт, від початку свого існування притягували до себе населення з довколишніх містечок та сіл. Наскільки б зменшився оборонний потенціал середньовічного Львова без оточуючих його сіл, у кожному з яких було зведено костел-фортецю? Чого вартував би княжий Київ без довколишніх сіл, що забезпечували його усім необхідним – від пшениці до зброї? З давніх давен передмістя живили міста робочою силою, продуктами та одягом. Міста розросталися, поглинаючи передмістя, і вплітали назви сіл у міську топоніміку.

- Розростання міст є одним із законів урбаністики, – каже виконавчий директор Асоціації міст України Олександр Слобожан. – Якщо ви проаналізуєте історичні назви районів у будь-якому місті, то побачите, що вони називаються так само, як села, що існували колись на цій території. Наприклад, на місці столичного мікрорайону Позняки було колись село з однойменною назвою; у Львові вулиця Личаківська вела до селища Личаків; у моєму рідному Ізмаїлі район Копана Балка побудовано на місці села Копана Балка. Таких прикладів безліч.

Чи варто боятися такого об’єднання? Олександр Слобожан переконаний, що воно не тільки не завдасть шкоди селу, але й допоможе вирішити його проблеми.

- Міста за своєю природою надзвичайно зацікавлені у селах і у тому, що там відбувається, – вважає виконавчий директор Асоціації міст. – Наведу такий приклад. Голова одного великого міста раптом почав перераховувати гроші довколишнім селам на різні програми з боротьби зі злочинністю. Коли його запитали, навіщо він це робить, він відповів: «Бо я не зацікавлений у тому, щоб сільські хулігани приїжджали до міста «погуляти». Я хочу, щоб питанням запобігання злочинам також займалася сільська влада».

На думку Олександра Слобожана,  для міст важливо забезпечувати свій розвиток через розширення території. Натомість міста можуть створити у селах якісну інфраструктуру, сприяти інвестиціям у сільську інфраструктуру, суттєво підвищувати якість послуг.

- Міста вже зараз тісно пов’язані з селами, – продовжує Олександр Слобожан. – Майже усі працездатні жителі 20-кілометрової зони довкола мегаполісів працюють у великих містах, лікуються там, навчають дітей. Довколишні села часто перетворюються на своєрідні спальні райони. Реформа децентралізації влади дає можливість узаконити ці стосунки.

- Самостійність села не може бути самоціллю, – додає народний депутат України Любомир Зубач. – Кожній громаді, що прилягає до міста, треба чесно запитати себе, що важливіше, самостійність, чи надання якісних послуг. Якщо люди житимуть комфортніше, треба йти на об’єднання. Якщо громада має достатньо власних ресурсів для надання послуг, котрі за якістю будуть такими ж, як у місті, треба йти шляхом створення агломерацій. Тобто села будуть виконувати певні функції самостійно, і за рахунок співробітництва з містом отримувати певні преференції.

- Об’єднання довкола міст обласного значення активізує процес міського розвитку, відкриє можливості для збалансування інтересів цих міст як центрів зростання та сільських територій навколо цих міст, котрі зацікавлені у поліпшенні якості життя своїх жителів, – вважає директор з науки та розвитку Інституту громадянського суспільства Анатолій Ткачук.

До недавнього часу ставлення більшості міських голів до об’єднання з селами було доволі прохолодним. Спочатку вони вбачали у створенні спільних об’єднаних громад зазіхання на власні ресурси, згодом не хотіли вступати в об’єднавчі процеси через необхідність проведення виборів. Однак зараз ситуація змінилася: поки міські голови визначали своє ставлення до реформи, їхні міста почали оточувати об’єднані територіальні громади. Побачивши, що міста втрачають потрібний, як повітря, простір для розвитку, міські голови забили тривогу.

- На останніх зборах Асоціації міст України представники чи не усіх міст обласного значення говорили про необхідність якнайшвидшого вирішення цієї проблеми, – каже Олександр Слобожан.

Прикладом такої ситуації є місто Луцьк, довкола якого активно почали створюватися ОТГ. Щоб вирішити ситуацію та забезпечити сталий розвиток міста та навколишніх громад, 27 липня цього року Луцька міська рада проголосувала за добровільне об’єднання з Прилуцькою (с. Прилуцьке, Дачне, Жабка, Сапогове Ківерцівського району), Підгайцівською (с. Підгайці, Крупа, Струмівка Луцького району) та Гіркополонківською (с. Гірка Полонка, Оздів, Полонка Луцького району) сільськими громадами. Тепер такі ж рішення мають прийняти і ці сільські ради.

Особливі надії покладають на Прилуцьку сільську раду, яка ще у 2016 році підписала 6 договорів про співпрацю з Луцькою міською радою – з ремонту дорожньої інфраструктури, зі створення транспортних маршрутів, культурного обміну тощо.

- Я хочу тільки одного – покращити життя селян, – розповів порталу «Децентралізація влади» Прилуцький сільський голова Валентин Арчібасов. – От нам пропонує об’єднання сусіднє село Липини. Так-от, проїхати до цього села неможливо, бо дороги туди практично немає, хоч воно поруч, за горбком. Побудувати у нас дороги Луцьку по силах, а Липинам – ні. Також ми просимо добудувати у нас школу та обладнати навчальні кабінети, звести дитячі садочки тощо. Сподіваюся, що нове керівництво міста не забуде про свої обіцянки після об’єднання. Ми ж на загал готові створювати спільну територіальну громаду з містом Луцьк.

- Приклад Луцька може стати чудовим прецедентом, який змусить інші міста розпочати об’єднавчі процеси, – переконаний директор проекту USAID «Пульс» Ігор Парасюк. – Ще у 2012 році я займався розробкою стратегії центральної Волинської агломерації, яка включає Рівне та Луцьк. Між цими містами лише 75 км, тобто їхні агломерації через деякий час можуть навіть зростися. Автоматично між цими містами виникає жорстка конкуренція. Приміром, якщо у Луцьку з’явиться аеропорт, Рівне втратить будь-яку надію на створення конкурентоздатного аеропорту у себе. І от зараз у цій конкуренції Луцьк опинився на крок попереду. Якщо йому вдасться приєднати до себе території прилеглих сільських рад, він значно краще виглядатиме в очах інвестора. Наприклад, для будівництва заводу – між Рівним, з усіх боків затиснутим  громадами та Луцьком, котрий завдяки об’єднанню з довколишніми селами матиме величезну територію, – інвестор однозначно обере Луцьк. Економічне зростання неможливе без кожного з трьох факторів: люди, капітал і земля. Керівники усіх міст мають про це пам’ятати.

Незважаючи на повсюдне створення об’єднаних територіальних громад, вони досі не охоплюють більшості населення України. Причиною цього стало те, що міста обласного значення фактично не брали участі у реформі (таких міст в Україні 187, і проживають у них понад 23 млн жителів). Неостанню роль у цьому зіграла Центральна виборча комісія, яка не призначає вибори до громад, що об’єдналися навколо міст обласного значення.

За словами Олександра Слобожана, у 2015 році створити власні об’єднані громади висловлювали бажання понад 30 міст. Вони підготували відповідні пакети документів, місцеві ради ухвалили низку відповідних рішень. Якби не рішення ЦВК, їх було би набагато більше.

- Ще з 2015 року десятки міст пройшли всі процедури щодо підготовки висновків, громадських слухань, відповідних рішень ради тощо, – каже Олександр Слобожан. – Та коли вони передавали документи в ЦВК, то отримували відмову. Їм відповідали, що створення ОТГ на базі міст начебто тягне за собою зміну меж районів. Міста не просто випали з об’єднавчих процесів – доступ до них їм закрила ЦВК.

Вирішити проблему має ухвалення законопроекту № 6466, який  встановлює,  що міста обласного значення є спроможними територіальними громадами. Цей законопроект мав бути проголосований до закриття сесії Верховної Ради України перед канікулами. Проте так і не був поставлений на голосування.

- Законопроекти, що стосуються децентралізації, є пріоритетними для парламенту, – переконаний Любомир Зубач. – Реформа децентралізації влади вже триває, і треба вчасно надавати їй якісний законодавчий супровід – це розуміють усі фракції Верховної Ради, у тому числі й опозиційні. Тому я думаю, що вже у вересні цей законопроект буде включено до прохідної частини порядку денного, і прийнято.

Відтак містам та селам не варто гаяти час та зволікати зі створенням спільних ОТГ. Бо «конкуренти» можуть зробити це швидше, отримавши згодом не тільки додаткові державні субвенції, але переваги у залученні інвестицій та забезпеченні сталого розвитку своїх громад.