07 серпня 2023 року Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду поставив остаточну крапку у довготривалих судових спорах за позовами акціонерного товариства «Укртелеком» до територіальних громад про стягнення компенсації за пільгове користування послугами зв’язку.
У справі № 922/1418/22 АТ «Укртелеком» просило стягнути з бюджету Нововодолазької селищної ради компенсацію за пільгове користування зв’язком окремих категорій громадян на виконання державних програм соціального захисту населення.
Касаційний суд скасував рішення першої та апеляційної інстанції, якими позов задоволено повністю та стягнуто з Нововодолазької селищної ради на користь АТ "Укртелеком" в особі Харківської філії АТ "Укртелеком" невідшкодованої заборгованості по витратах, понесених внаслідок надання послуг зв`язку пільговим категоріям населення за період з 01.12.2021 по 31.07.2022 (включно).
Селищна рада не погодилася з висновками судів першої та апеляційної інстанції і подала касаційну скаргу, в якій, зокрема, просила про необхідність формування єдиної правозастосовчої практики в подібних правовідносинах.
Асоціація міст України брала активну участь у допомозі громаді щодо формування захисної позиції у цій справі та на її прохання надала власний експертний висновок щодо застосування норм права у сфері формування та застосування державних соціальних стандартів і нормативів та порядку фінансування державних пільг за користування послугами зв’язку.
Отже, за результатами розгляду справи Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного господарського суду, сформовані такі ключові висновки:
1. Положення п. 6 статті 92 Конституції України та вищенаведених статей Закону України "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії" у сукупності свідчить про те, що покладання обов`язків з відшкодування спірних витрат на послуги зв'язку пільговим категоріям громадян на органи місцевого самоврядування є помилковим, оскільки боржником у цих правовідносинах є держава, яка здійснює свої цивільні права через відповідні органи.
2. Належним представником держави у спірних правовідносинах є той суб`єкт, який визначений законом про державний бюджет головним розпорядником бюджетних коштів, прийнятим законодавцем у році, що відповідає спірному періоду, за який понесені позивачем витрати за надання послуг зв'язку пільговим категоріям громадян, що підлягають компенсації.
3. Якщо держава не визначила законом такого головного розпорядника видатків, у такому випадку саме Кабінет Міністрів України слід вважати органом, в особі якого держава виступає відповідачем, адже відповідно до пункту 6 статті 116 Конституції України саме Кабінет Міністрів України розробляє проєкт закону про Державний бюджет України і забезпечує виконання затвердженого Верховною Радою України Державного бюджету України.
4. Задоволення позову за рахунок видатків місцевих бюджетів було б можливим лише за наявності субвенцій із державного бюджету місцевому бюджету на здійснення державних програм соціального захисту у порядку, визначеному Кабінетом міністрів України.
5. Відповідна правова позиція з питань встановлення соціальних пільг і гарантій та суб’єктів, які зобов’язані фінансувати таки пільги, наведена в численних постановах Верховного Суду від 20.01.2022 у справі №904/138/21, від 01.02.2022 у справі №904/141/20, від 27.07.2022 у справі №904/7875/21, від 09.06.2023 у справі №916/3938/21, та зводиться до того, що пільги, введені законами України, мають компенсуватися з державного бюджету з огляду на їх введення органом державної влади, і саме держава, як замовник послуг, є боржником у цих правовідносинах.
Асоціація міст України позитивно відзначає закріплення Верховним Судом у складі Касаційного господарського суду судової практики, відповідно до якої компенсація за законодавчо встановлені соціальні пільги має відшкодуватися за рахунок державного бюджету, а додаткові пільги, встановлені відповідною радою – за рахунок місцевого.
Постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду.
