Асоціація міст України розглянула проєкт Закону України «Про Захисників / Захисниць України та членів їх сімей» №4389, який знаходиться на розгляді Комітету Верховної Ради України з питань соціальної політики та захисту прав ветеранів. Законопроєкт визначає права та державні гарантії осіб, які брали безпосередню участь в операціях по захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України та членів їх сімей.

Асоціація міст України в цілому підтримує підвищення соціальної захищеності воїнів, але водночас звертає увагу:

⇒ Законопроєкт покладає на місцеві бюджети додаткові видатки щодо фінансування:

♦ компенсації перевізнику вартості проїзду воїнів та членів сімей загиблих воїнів у громадському транспорті, транспорті загального користування в сільській місцевості та приміського сполучення;

♦ компенсації витрат, пов’язаних з пристосуванням житла до потреб особи з інвалідністю та поточним ремонтом жилого будинку або квартири, у яких проживає воїн з інвалідністю або члени сімей загиблого воїна;

♦ компенсації вартості орендної плати за гараж або місце стоянки, що орендуються особами для автомобілів, переобладнаних для воїнів з інвалідністю;

♦ компенсації за встановлення, обладнання та підключення широкополосного доступу до інтернету та відшкодування щомісячної плати за послуги доступу до інтернету воїнам з інвалідністю І групи.

Виконання зазначених норм потребуватиме суттєвих додаткових видатків з місцевих бюджетів. Відповідно до частини третьої статті 142 Конституції України витрати органів місцевого самоврядування, що виникли внаслідок рішень органів державної влади, компенсуються державою. Водночас у законопроєкті не визначено джерела покриття зазначених видатків. Також суб’єкт права законодавчої ініціативи не надав фінансово-економічне обґрунтування (включаючи відповідні розрахунки) до законопроєкту, що суперечить статті 91 Регламенту Верховної Ради України.

Окрім того, АМУ звертає увагу, що пільги, передбачені законопроєктом, діють за принципом екстериторіальності і не можуть залежати від доходів місцевих бюджетів. Не у всіх територіальних громадах є кошти для забезпечення вищезазначених державних пільг. А у разі неможливості забезпечити пільги, в територіальній громаді суттєво зросте соціальне напруження.

⇒ Законопроєктом визначається, що у разі неможливості здійснення обслуговування закладами соціального захисту населення, фізичним особам, які надають соціальні послуги воїнам з інвалідністю І групи, органи місцевого самоврядування виплачують грошову компенсацію на рівні прожиткового мінімуму.

По-перше, виконання зазначеної норми потребуватиме додаткових видатків з місцевих бюджетів. На сьогодні вартість грошової компенсації розраховується як різниця між прожитковим мінімумом на одну особу та середньомісячним сукупним доходом фізичної особи - надавача соціальної послуги. По-друге, зазначена норма суперечить Закону України «Про соціальні послуги», оскільки встановлює умову – «неможливість здійснення обслуговування закладами соцзахисту». Це призведе до неможливості виконання законопроєкту і, як наслідок, підвищення соціального напруження в громаді.

⇒ Законопроєктом надається право членам сімей загиблих воїнів отримувати усі соціальні послуги безкоштовно незалежно від доходу. Зазначене суперечить статті 28 Закону України «Про соціальні послуги» та потребуватиме додаткових видатків з місцевих бюджетів.