21 / Листопад, 2019
У Комітеті з питань аграрної та земельної політики знаходиться на розгляді проєкт Закону «Про національну інфраструктуру геопросторових даних» (№2370 від 1.11.2019), яким пропонується:
⇒ встановити правові основи діяльності зі створення, функціонування та розвитку національної інфраструктури геопросторових даних;
⇒ встановити принципи створення та розвитку національної інфраструктури геопросторових даних;
⇒ забезпечити міжгалузеву інтеграцію геопросторових даних та даних кадастрів;
⇒ сформувати сучасну систему забезпечення потреб суспільства у всіх видах географічної інформації;
⇒ забезпечити відкриття у мережі Інтернет геопросторових даних та метаданих, які створюються у публічному секторі та підприємствами – монополістами.
Асоціація міст України проаналізувала законопроєкт на предмет впливу на місцеве самоврядування і визначила такі недоліки.
- Додаткове фінансове навантаження на місцеві бюджети
Статтею 1 проєкту Закону визначається, що «виробником» та «держателем геопросторових даних» є в тому числі орган місцевого самоврядування. Також, статтею 15 Розділу IV проєкту покладено на «держателя» :
1) забезпечення замовлення, створення, використання, оновлення, оприлюднення та інші дії з геопросторовими даними та метаданими для відповідної галузі, сфери чи території;
2) забезпечення актуальності, достовірності, обґрунтованості, повноти, точності, відкритості, інтероперабельності геопросторових даних та метаданих;
3) забезпечення доступу до своїх геопросторових даних та метаданих і інформаційної взаємодії з іншими держателями геопросторових даних, в тому числі за допомогою сервісів геопорталів;
4) внесення пропозицій щодо формування та реалізації державної політики у відповідній сфері;
5) здійснення інших повноважень відповідно до цього Закону.
Статтею 5 проєкту Закону визначається, що у складі геопорталів органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування створюються та функціонують такі мережеві сервіси:
1) сервіси пошуку, що забезпечують виявлення геопросторових даних та метаданих;
2) сервіси перегляду геопросторових даних та метаданих;
3) сервіси доступу до геопросторових даних та метаданих, в тому числі у формах завантаження даних і інтерфейсів прикладного програмування;
4) сервіси перетворення геопросторових даних з метою досягнення інтероперабельності;
5) інші сервіси для діяльності з геопросторовими даними та метаданими.
Пунктом 17 проєкту Закону пропонується внесення змін до статті 36 Законі України “Про Державний земельний кадастр”:
«7. Держатель та адміністратор Державного земельного кадастру забезпечують обчислювальні потужності технічного та програмного забезпечення для зручного доступу до оприлюднених даних Державного земельного кадастру».
У разі прийняття Законопроєкту, реалізація його положень буде потребувати додаткових витрат бюджетних коштів для створення і впровадження програмного забезпечення та його інтероперабельності. Тобто, органи місцевого самоврядування мають віднайти додатковий ресурс для виконання зазначених вище завдань.
Кошти, як зазначає законодавець у пояснювальній записці до проєкту, за рахунок яких така робота буде проводитись, плануються шляхом скорочення штату апарату Держгеокадастру чи його територіальних органів. Виникає спаведливе запитання: яким чином органи місцевого самоврядування мають отримаюти таку економію та забезпечити фінансування дороговартісних робіт?
- Невизначеність об’єкту здійснення моніторингу, актуалізації та точності
Проєктом Закону зазначається, що Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері національної інфраструктури геопросторових даних здійснює моніторинг наявності, актуальності, достовірності, обґрунтованості, повноти, точності, відкритості, інтероперабельності геопросторових даних та метаданих органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування. Проте, не зазначено, яким чином буде робитися звірка і що саме буде об’єктом звірки геоданих.
- Відсутність відомостей про територіальні громади та неузгодженість у відомостях про адміністративно-територіальні одиниці
Проєктом Закону передбачається, що геопросторові дані формуються на підставі відомостей про об’єднані територіальні громади, в тому числі межі їх територій (п.4 частини другої статті 5). Слід відзначити, що таке утворення, як «об’єднані територіальні громади» є тимчасовим (перехідним) та є основою для формування нового територіального устрою країни. Пропонуємо до базових геопросторових даних віднести відомості про всі територіальні громади, а не лише об’єднані.
Фактично, п.4 частини другої статті 5 проєкту Закону не відносить об’єднані територіальні громади до адміністративно-територіальних одиниць, зазначених у п.3 частини другої статті 5. Поряд з цим у п.4 Додатку до проєкту Закону «Набори (види) геопросторових даних» об’єднані територіальні громади віднесено до адміністративних одиниць, а райони, як адміністративні одиниці, не згадуються.
- Невідповідність нормам, на які йдуть посилання у проєкті
1. Як вказано у пункті 3 Розділу V «Прикінцеві та Перехідні положення» та у пояснювальній записці до законопроєкту, розроблення проєкту зумовлено необхідністю «інтегрування геопросторових даних, які створюються різними органами державної влади і місцевого самоврядування, суб’єктами господарювання усіх форм власності на єдиній геодезичній і картографічній основі за єдиними технічними регламентами відповідно до рекомендацій Директиви 2007/2/ЄС Європейського Парламенту і Ради від 14 березня 2007 року із запровадження інфраструктури просторової інформації у Європейському Союзі (INSPIRE)». Тобто, для регулювання діяльності з використанням геопросторових даних та метаданих у разі відсутності технічних регламентів, національних стандартів або технічних специфікацій можуть застосовуватися положення стандартів Міжнародної організації із стандартизації (ISO), Open Geospatial Consortium та специфікації даних INSPIRE.
Однак, проєкт не відповідає вказаній Директиві, головною метою якої є створення інфраструктури просторової інформації ЄС для сприяння виробленню та реалізації екологічної політики (п. 5 преамбули). Отже, інформація, яка містить відповідні дані, насамперед, необхідна для реалізації рішень, які так чи інакше пов’язанні або узгоджуються із охороною навколишнього природного середовища. Але це питання не нормується у проєкті.
2. Частина норм проєкту Закону посилається на Закон України «Про доступ до публічної інформації» (стаття 4, частина дванадцята статті 6) щодо обмеження доступу до інформації та базується на ідентичних принципах, зокрема таких як достовірність, актуальність, офіційність, відкритість тощо. З огляду на зазначене вбачається доцільним у проєкті Закону використовувати таку саму термінологію як і в Законі України «Про доступ до публічної інформації», тобто термін «Держатель» замінити на термін «Розпорядник».
Асоціація міст України вважає, що частина сьома статті 7 проєкту Закону суперечить частині дванадцятій статті 6 проєкту Закону і положенням Закону України «Про доступ до публічної інформації» та передбачає встановлення Кабінетом Міністрів України додаткових обмежень до доступу до геопросторових даних (як публічної інформації), які не передбачені законодавством.
3. У п. 7 частини другої статті 5 проєкту Закону до базових геопросторових даних віднесено відомості про будівлі і споруди. Однак вже у п.15 Додатку до проєкту Закону споруди не включені до набору даних. Це не відповідає чинному законодавству, відтак визначення, надані в проєкті Закону підлягають приведенню у відповідність з законодавством. Також підлягають усуненню наявні суперечності у самому проєкті Закону.
Асоціація міст України надіслала до парламентського Комітету лист, у якому запропонувала направити проєкт Закону України «Про національну інфраструктуру геопросторових даних» №2370 на доопрацювання розробникам.
Галузь:
