Консультації

Надані консультації
Запитай експерта

При нарахуванні заробітної плати старостам громади, населення якої перевищує 15 тис жителів, відповідно до постанови 268 додатку 50 враховувати оклад 9000 грн. чи 8500? І яке саме населення слід враховувати, всієї громади чи тільки старостинського округу де обраний староста?

Виходячи з формулювання, яке зазначене в додатку 50 до Постанов № 268 «у містах, населених пунктах об'єднаних територіальних громад із чисельністю (загальною чисельністю) населення, тис. осіб», вважаємо, що посадовий оклад старости має встановлюватися виходячи із загальної чисельності населення усієї об’єднаної територіальної громади. У вашому випадку посадовий оклад старости має встановлюватися на рівні 9000 грн.

Аналітичний центр АМУ

Чи має право орган місцевого самоврядування - власник комунального підприємства (яке не є ліцензіатом НКРЕКП), встановлювати тарифи на комунальні послуги, що надаються таким підприємством споживачам іншої територіальної громади?

Затверджений наказом Мінрегіону від 12.09.2018 року № 239 «Порядок розгляду органами місцевого самоврядування розрахунків тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, а також розрахунків тарифів на комунальні послуги, поданих для їх встановлення» передбачає, що суб’єкт господарювання, який надає (має намір надавати) комунальні послуги, звертається до органу місцевого самоврядування відповідної територіальної громади, на території якої має намір здійснювати відповідну діяльність, з заявою про встановлення тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, комунальні послуги.

Таким чином, відповідним наказом передбачається обов’язок надавача комунальних послуг (незалежно від форми власності) звернутися з заявою про встановлення тарифів виключно до органу місцевого самоврядування, на території якого він планує здійснювати свою діяльність.

Доброго дня. Склалася така ситуація: тимчасова споруда (торгівельний павільйон) знаходиться на земельній ділянці, договір оренди на дану земельну ділянку закінчується, земельна ділянка має цільове призначення - для обслуговуваня будівель торгівлі. Про те ФОП закрив свою діяльність і в реєстрі підприємців не обліковується. Чи можливо продовжити договір оренди земельної ділянки на заяву громадянина для цих же цілей?

Згідно із частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною 1 статті 3 Земельного кодексу України (далі - ЗКУ) земельні відносини регулюються Конституцією України, ЗКУ, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Відповідно до пунктів 2 та 6 статті 93 ЗКУ, земельні ділянки можуть передаватися в оренду громадянам та юридичним особам України, іноземцям і особам без громадянства, іноземним юридичним особам, міжнародним об'єднанням і організаціям, а також іноземним державам.

Орендована земельна ділянка або її частина може за згодою орендодавця, крім випадків, визначених законом, передаватися орендарем у володіння та користування іншій особі (суборенда).

Звертаємо Вашу увагу, якщо така фізична особа за своїм статусом не може бути зареєстрована як особа-підприємець, тобто не може здійснювати комерційну чи іншу господарську діяльність і здає своє майно в суборенду (звичайно, за згодою орендодавця), то за підсумками року буде зобов’язана подати декларацію про майновий стан і доходи, де вказати суми орендної плати та інших отриманих доходів відповідно до підпункту 49.18.4 Податкового кодексу України.

Чи можуть працівники ІРЦ (логопед та дифектолог) у громаді надавати корекційні послуги в закладах дошкільної та загальноосвітньої освіти, якщо в дитини немає заключення лікаря та висновку ІРЦ, де нема ставки логопеда, та на підставі яких нормативно-правових актів?

Інклюзивно-ресурсний центр (далі ‒ ІРЦ) діє на підставі Положення про Інклюзивно-ресурсний центр (далі ‒ Положення), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 липня 2017 року № 545.

Насамперед відповідно до підпункту 1 пункту 8 Положення завданням ІРЦ, зокрема, є проведення комплексної оцінки з метою визначення особливих освітніх потреб дитини, в тому числі коефіцієнта її інтелекту (здійснюється практичними психологами інклюзивно-ресурсного центру), розроблення рекомендацій щодо освітньої програми, надання психолого-педагогічних та корекційно-розвиткових послуг відповідно до потенційних можливостей дитини. Таким чином, дитина має пройти таку комплексну оцінку з метою здобуття освіти в системі інклюзії.

Також звертаємо увагу, що згідно з підпунктом 2 пункту 8 Положення у випадку не одержання дитиною з особливими освітніми потребами психолого-педагогічних та корекційно-розвиткових послуг (як у Вашому випадку у зв’язку з відсутністю відповідних фахівців у штаті закладів освіти), ІРЦ надає відповідну допомогу.

Окрім того, відповідно до Примірного положення про команду психолого-педагогічного супроводу дитини з особливими освітніми потребами в закладі загальної середньої та дошкільної освіти (далі ‒ Примірного положення), затвердженого наказом Міністерства освіти і науки України від 08.06.2018 року № 609. Згідно з пунктом 5 Загальних положень Примірного положення заклад освіти на підставі цього Примірного положення затверджує власне положення про команду психолого-педагогічного супроводу дитини з особливими освітніми потребами. Згідно з Типовим положенням заклад освіти має право залучати до команди зовнішніх працівників.

При цьому відповідно до пункту 47 Положення про Інклюзивно-ресурсний центр на педагогічних працівників інклюзивно-ресурсних центрів поширюються умови оплати праці, умови надання щорічних відпусток та інші пільги, встановлені законодавством для педагогічних працівників спеціальних закладів загальної середньої освіти.

Аналітичний центр АМУ

Відповідно до абзацу другого частини п’ятої статті 59 Закону України «Про освіту» «кошти на підвищення кваліфікації педагогічних (науково-педагогічних) працівників отримує заклад освіти, який розподіляє їх за рішенням педагогічної (вченої) ради закладу освіти». Підкажіть, будь ласка, яким чином ці кошти надходять до навчального закладу? Чи потрібно робити запит до облдержадміністрації на розподіл коштів для підвищення кваліфікації педпрацівників? Цікавить сам механізм фінансування підвищення кваліфікації педпрацівників!

Відповідно до підпункту «г» пункту 2 частини першої статті 90 Бюджетного кодексу України до видатків, що здійснюються з бюджету Автономної Республіки Крим і обласних бюджетів, належать, зокрема, видатки на післядипломну освіту (на оплату послуг з підвищення кваліфікації та перепідготовки кадрів на умовах регіонального замовлення). Таким чином, на підставі сформованого в області замовлення на підвищення кваліфікації педагогічних працівників кошти спрямовуються у 2019 року з обласного бюджету напряму до закладів вищої післядипломної освіти, що надають відповідні послуги. Замовлення на рівні області формується на підставі відповідного замовлення, сформованого на рівні органів управління освітою міст, ОТГ та районів. Заклад освіти подає свої пропозиції у відповідний орган управління освітою (для цього окремо звертатись до облдержадміністрації не потрібно).

При цьому звертаємо увагу, що у 2020 році вносяться зміни до Бюджетного кодексу України, якими може бути змінений механізм фінансування підвищення кваліфікації педагогічних працівників. Так, у Верховній Раді України зареєстровано проєкт Закону України «Про внесення змін до Бюджетного кодексу України» (реєстр. № 2144 від 16.09.2019 року, Кабінет Міністрів України). Підпунктом «ґ¹» пункту 2 частини першої статті 89 Законопроєкту пропонується до видатків, що здійснюються з бюджетів міст республіканського Автономної Республіки Крим та обласного значення, районних бюджетів, бюджетів об’єднаних територіальних громад, включити видатки на післядипломну освіту (на оплату послуг з підвищення кваліфікації та перепідготовки кадрів на умовах регіонального замовлення). У разі прийняття акта у такій редакції, свої пропозиції щодо обсягу коштів, необхідних закладу освіти для підвищення кваліфікації педагогічних працівників, Ви подаватимете засновнику, тобто відповідній міській, селищній чи сільській раді.

Аналітичний центр АМУ

Хто затверджує платні послуги з медичного обслуговування у комунальних некомерційних підприємствах?

Повноваження органів державної влади та органів місцевого самоврядування щодо регулювання цін (тарифів) визначено постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.1996 р. №1548 (зі змінами). Змінами внесеними 27.02.2019 р. визначено, що повноваження, центральних органів виконавчої влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій, виконавчих органів міських рад щодо регулювання цін і тарифів на окремі види продукції, товарів і послуг не поширюються на тарифи, що встановлюються виконавчими органами сільських, селищних, міських рад відповідно до статті 28 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", а також на тарифи, що встановлюються для комунальних підприємств, які уклали договір про медичне обслуговування населення з Національною службою здоров’я.

Згідно з п.12 Додатку до цієї постанови тарифи на платні послуги, що надають лікувально-профілактичні державні і комунальні заклади охорони здоров'я регулюють (встановлюють) Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласні, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації. А вартість платних послуг визначає сам лікувально-профілактичний заклад виходячи з тих витрат, які фактично він несе на надання відповідної послуги.

Отже, тарифи на платні медичні послуги, що надаються державними і комунальними закладами охорони здоров’я, визначаються лікувально-профілактичними закладами, які безпосередньо надають такі послуги. Рада міністрів АР Крим, обласні, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації затверджують визначені тарифи, а також здійснюють їх регулювання шляхом установлення граничного розміру рентабельності.

Звичайно спочатку ціни затверджуються наказом керівника установи відповідно до розрахунку усіх витрат, які пов’язані з наданням платної медичної послуги. А потім уже вони подаються на затвердження місцевим держадміністраціям. Є випадки, коли тарифи на платні послуги затверджуються місцевими радами.

Звісно, головне технічне питання, — це якісне розроблення тарифів на медичні послуги, котрі мають бути економічно обґрунтованими й уніфікованими на всій території країни. Орієнтуватися можна на відповідну методику затверджену постановою Кабінету Міністрів від 27.12.2017 р. №1075. Вона визначає методологію та порядок обліку фактичних витрат, які здійснюють заклади охорони здоров’я і які враховують для встановлення єдиних тарифів на медичні послуги, що надаються за договорами про медичне обслуговування населення в межах програми державних гарантій. Такі витрати обліковуються на основі методу стандартного аналізу витрат шляхом їх покрокового розподілу «згори донизу».

Наказ Мінекономрозвитку від 02.03.2015 №205 передбачає затвердження фінансового плану державних підприємств. Чи потрібно затверджувати фінансовий план комунального некомерційного підприємства "Центр ПМСД" ?

Господарська діяльність КНП визначається відповідно до вимог Господарського кодексу України (ч. 10 ст. 78 ГК). Особливості діяльності КНП також визначає законодавство про державні підприємства та інші законодавчі акти (ч. 9 ст. 77 ГК).

Порядок розподілу та використання надходжень КНП визначає фінансовий план. Він затверджується в порядку, який установлює стаття 75 ГК для державних комерційних підприємств (ч. 8 ст. 77 ГК). Фінансовий план — основний документ, відповідно до якого комунальне підприємство отримує доходи та здійснює видатки, а також визначає обсяг та спрямування коштів, аби протягом року виконувати функції, які визначає статут. КНП належать до комунальної власності територіальної громади, тому їх діяльність має певні обмеження та особливості. Комунальні підприємства не мають прямого обов’язку складати фінплан. Але на автономізовані заклади поширюються норми статей 75 та 77 ГК.

Чи складати фінансовий план та як саме це робити, вирішує засновник КНП — орган місцевого самоврядування.

КНП може обійтися й без фінплану, але саме в цьому документі керівництво підприємства погоджує із засновником напрями й темпи свого розвитку на рік. Крім того, саме фінплан обґрунтовує відповідність витрат до статутної діяльності та допомагає зберегти статус неприбутковості. Засновник має затвердити власний порядок складання фінплану (далі — Порядок). Оскільки на законодавчому рівні такого порядку для комунальних підприємств немає, за основу можна взяти Порядок складання, затвердження та контролю виконання фінансового плану суб’єкта господарювання державного сектору економіки, затверджений наказом Мінекономрозвитку від 02.03.2015 № 205 (далі — Порядок № 205), про який Ви зазначили у запитанні.

Чи не заборонено Законом України «Про запобігання корупції» посадовим особам органів місцевого самоврядування додатково займатися викладацькою діяльністю окрім основної роботи?

У відповідності до статті 25 Закону України «Про запобігання корупції», особам, зазначеним у п.1 ч.1 ст.3 цього Закону, забороняється, зокрема, займатися іншою оплачуваною (крім, зокрема, викладацької) або підприємницькою діяльністю, якщо інше не передбачено Конституцією або Законами України.

Згідно Наказу Міністерства праці, Міністерства юстиції, Міністерства фінансів України від 28.06.1993 №43 «Про затвердження Положення про умови роботи за сумісництвом працівників державних підприємств, установ і організацій», сумісництвом вважається виконання працівником, крім своєї основної, іншої регулярної оплачуваної роботи на умовах трудового договору у вільний від основної роботи час на тому ж або іншому підприємстві, в установі, організації або у громадянина (підприємця, приватної особи) за наймом.

Не є сумісництвом робота, яка визначена Переліком робіт, що додається до цього положення.

Згідно зазначеного Переліку, усі працівники, крім основної роботи та роботи за сумісництвом, мають право виконувати, зокрема, такі роботи, які відповідно до чинного законодавства не є сумісництвом як педагогічна робота з погодинною оплатою праці в обсязі не більш як 240 годин на рік.

1. Чи поширюються положення Наказу Міністерства праці, Міністерства юстиції, Міністерства фінансів України від 28.06.1993 №43 на посадових осіб органу місцевого самоврядування?

Чи має право посадова особа органу місцевого самоврядування займатися викладацькою діяльністю у закладі освіти (школі) на умовах контракту, якщо час такої діяльності становить чотири години на тиждень?

Формально положення Наказу Міністерства праці, Міністерства юстиції, Міністерства фінансів України від 28.06.1993 №43 на посадових осіб органу місцевого самоврядування не поширюються на посадових осіб органів місцевого самоврядування. Так, п. 1 Наказу визначає коло осіб, до яких застосовуються його положення, а саме працівників державних підприємств, установ і організацій. До набрання чинності Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 № 889-VIII у питаннях проходження служби в органах місцевого самоврядування поряд з Законом України «Про службу в органах місцевого самоврядування» застосовувалося законодавство, яке регулювало проходження державної служби. Це прямо було передбачено пунктом 2 Розділу VII. Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування». З огляду на викладене, підзаконні нормативно-правові акти з питань проходження державної служби можуть застосовуватись до посадових осіб органів місцевого самоврядування як певний орієнтир у вирішенні тих чи інших питань, які не врегульовано профільним законодавством.

2. Чи не буде зазначена викладацька діяльність порушенням Закону України «Про запобігання корупції»?

Слід враховувати, що у сфері запобігання корупції, фундаментальним є Закон України «Про запобігання корупції» від 14.10.2014 № 1700-VII. Правовідносини, в яких не застосовується Закон № 1700-VII, мають бути прямо передбачені в цьому або в іншому законі, а не в підзаконних нормативно-правових актах. Положення частини третьої статті 25 Закону № 1700-VII дозволяють посадовим особам органів місцевого самоврядування додатково займатися викладацькою діяльністю окрім основної роботи, однак не регламентують обсягів часу такої діяльності.

Питання організації та дотримання правил внутрішнього трудового розпорядку працівником, який працює за сумісництвом, врегульовуються внутрішніми документами, якими, зокрема можна врегулювати індивідуальний графік роботи конкретного працівника.

Чи відноситься член виконавчого комітету міської ради, який не є посадовою особою місцевого самоврядування, до осіб які для цілей Закону України "Про запобігання корупції" прирівнюються до осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування? Чи потрібно їм подавати декларації?

На нашу думку, зазначені у запитанні особи, не відносяться до переліку осіб, на яких поширюються вимоги Закону України «Про запобігання корупції». Відтак, зазначені особи не є суб’єктами декларування відповідно до вимог Закону України «Про запобігання корупції».

Разом з тим, звертаємо Вашу увагу, що офіційними роз’яснення з питань застосування Закону України «Про запобігання корупції» вважаються виключно роз’яснення, надані Національним агентством з питань запобігання корупції.

Чи може брати участь у конкурсі на посаду директора закладу загальної середньої освіти пенсіонер (працює заступником директора у цій школі)?

Відповідно до абзацу другого пункту 1 Типового положення про конкурс на посаду керівника державного, комунального закладу загальної середньої освіти (далі ‒ Типове положення), затвердженого наказом Міністерства освіти і науки України від 28.03.2018 № 291, засновники закладів загальної середньої освіти на підставі цього Типового положення розробляють і затверджують власні положення про конкурс на посаду керівника закладу загальної середньої освіти. Якщо у затвердженому засновником положенні відсутнє обмеження за віком, то перешкоди брати участь у конкурсі зазначеній особі відсутні.

Згідно з пунктом 3 Типового положення рішення про проведення конкурсу приймає засновник державного, комунального закладу загальної середньої освіти або уповноважений ним орган (посадова особа).

При цьому звертаємо увагу, що у Типовому положенні відсутнє для учасників конкурсу на керівника закладу освіти обмеження за віком, а тому особа пенсійного віку бере участь у конкурсі на загальних підставах.

Аналітичний центр АМУ

Вертикальні вкладки

Пошукова форма